Dsnfksq, 50 - 14 марта 2010 17:30

[I][FONT=Impact][COLOR=red][SIZE=+1]Ішов дорогою життя,

Зажурений і трохи дивний хлопець.

Вже розгубив він почуття,

Давно всім вірить розучився.



Та у людській гущавині,

Побачив квітку чарівну він.

Чарівну, дивну і – одну.

Самотню, скромну, неземну.



І зупинився подивитись,

А подивившись, зрозумів -

Що тільки з нею може ЖИТИ,

І що до неї він – не жив!!!



У руки цвіт він взяв той ніжний,

Вдихнув солодкий аромат.

І біля серця обережно,

Навіки залишив той скарб.[/SIZE][/COLOR][/FONT][/I]

• 
• 
•